ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ON-LINE КОНСУЛЬТАЦІЙ
В цьому розділі ми регулярно публікуємо відповіді на найбільш типові запитання які надаються в рамках ON - LINE консультацій
Звертаємо вашу увагу, що у зв’язку із можливими змінами в законодавстві України зміст опублікованих відповідей може не відповідати новаціям (якщо відповідь опублікована до набрання новими законами чинності), а тому в деяких випадках - відповіді потребують додаткової перевірки.
Я працюю в Києві і зараз знайшла роботу по місцю проживання. Чи зобов’язана я відпрацювати 2 тижні на старій роботі?
Всі твердження про обов’язок працівника відпрацьовувати 2 тижні ґрунтуються на положеннях ст.38 Кодексу законів України про працю (КЗПП). Ст. 38 КЗПП встановлює, що «працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, письмово повідомивши про це власника (або уповноважений ним орган, наприклад: відповідний відділ кадрів роботодавця) за два тижні». Саме такий (встановлений законом) обов’язок працівника має своїм наслідком необхідність відпрацювати наступні (після письмової заяви про звільнення) 2 тижні.
Отже, обов’язок працівника відпрацювати 2 тижні після попередження роботодавця про звільнення виникає виключно у випадках, коли:
1) працівник здійснює (здійснював) трудові обов’язки на підставі трудового договору (за відсутності трудового договору вважається, що його функції виконує відповідний наказ про призначення працівника на посаду);
2) трудовий договір, який регулює відносини працівника і роботодавця, є таким, що укладений на невизначений строк (безстроковим);
3) працівник розриває договір за власною ініціативою;
4) працівник розриває договір шляхом письмового повідомлення роботодавця (написанням відповідної заяви про звільнення);
5) у працівника, який ініціює власне звільнення, відсутні обставини (перелік міститься в ст.38 КЗПП), які зумовлюють обов’язок власника розірвати трудовий договір в той строк, який бажаний для працівника (наприклад: з наступного дня після подання відповідної заяви про звільнення). Звертаємо увагу, що у вищевказаному випадку строк, обставини та їх документальне підтвердження мають зазначатись у відповідній заяві про звільнення, наприклад (щодо обставин):
- переїзд на нове місце проживання,
- переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість,
- вступ до навчального закладу,
- неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком,
- вагітність,
- догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку,
- догляд за дитиною-інвалідом,
- догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку,
- догляд за членом сім’ї - інвалідом І групи,
- вихід на пенсію,
- прийняття на роботу за конкурсом,
- роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного договору чи трудового договору,
- інші поважні причини.
Таким чином, якщо Ви працюєте на старій роботі за трудовим контрактом, укладеним на невизначений строк, і, якщо у Вас відсутні перелічені вище обставини, то Ви зобов’язані повідомити роботодавця про звільнення за власним бажанням за 2 тижня і як наслідок (після такого повідомлення) – відпрацювати ці два тижня.
Бабуся після смерті заповідала будинок і земельну ділянку трьом синам порівну. Але один син прописаний в будинку. Чи має значення, що син прописаний в будинку?
Відповідь:
Питання, пов’язані із процедурою спадкування майна регулюються Книгою 6 (статті 1216 - 1308) Цивільного кодексу України (ЦК). Звертаємо вашу увагу, що вказане вами визначення «заповідала» означає, що за своє життя бабусею був складений і нотаріально посвідчений відповідний заповіт.
Законодавство України встановлює процедуру спадкування, за якою всі спадкоємці, які претендують на спадкове майно, мають подати до відповідного нотаріуса (державного або приватного в межах нотаріального округу останнього місця реєстрації або проживання померлого) заяву про прийняття спадщини. Така заява має бути подана спадкоємцями впродовж 6 (шести) місяців від моменту смерті спадкодавця.
Якщо заява про прийняття спадщини не подається у встановлений строк (6 місяців), то вважається, що той спадкоємець, який не подав вчасно заяву - пропустив строк для подання заяви (фактично: не виявив ініціативу). У випадку пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, спадкоємець може в судовому порядку спробувати відновити строк для подання відповідної заяви про прийняття спадщини.
Той зі спадкоємців, хто проживав (підтверджується реєстрацією) на момент смерті спадкодавця разом з ним (відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК) вважається таким, що прийняв спадщину (якщо тільки не подав заяву про відмову від прийняття спадщини).
Це означає, що той з братів, який був прописаний («зареєстрований») разом із бабусею, навіть якщо впродовж шести місяців і не подасть відповідну заяву про прийняття спадщини, то буде вважатись таким, що прийняв спадщину автоматично (тобто через суд йому не потрібно буде поновлювати строки і в будь-який момент – він може подати заяву до нотаріуса і спадкувати майно). Фактично, такий спадкоємець (в вашому випадку – брат, що був зареєстрований з бабусею в її будинку) не обмежений строком 6 місяців з моменту смерті спадкодавця для подання заяви про прийняття спадщини (на відміну від інших спадкоємців).
Таким чином:
1) якщо всі брати вчасно (впродовж шести місяців з моменту смерті бабусі) подадуть заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, то заповіт буде виконано, і будинок і ділянка будуть успадковані (розділені) порівну між спадкоємцями;
2) той факт, що один із синів зареєстрований в будинку має значення виключно у випадку, якщо інші брати пропустять строк для прийняття спадщини (шість місяців з моменту смерті бабусі) і не подадуть до нотаріуса заяв про прийняття спадщини.
В якому випадку громадянина України можуть позбавити громадянства?
Відповідь:
Підстави припинення (позбавлення) громадянства України містяться в розділі ІІІ (статті 17-21) Закону України «Про громадянство України». Відповідно до законодавчих положень вищевказаного розділу:
1. громадянство України може бути припинено (указом Президента України): внаслідок виходу з громадянства (наприклад: за клопотанням особи громадянина, який постійно проживає за кордоном і має документ про набуття іншого громадянства тощо); внаслідок втрати громадянства (наприклад: добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави тощо); з підстав передбачених положеннями міжнародних договорів.
2. рішення про оформлення набуття громадянства України може бути скасовано (Державною міграційною службою), якщо особа набула громадянство України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може бути громадянином України.
Чи дійсно при оформленні опікунства все майно опікуваної особи переходить опікуну?
Відповідь:
Відповідно до ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над:
1) малолітніми (віком до 14 років) особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування;
2) фізичними особами, які визнані (судом) недієздатними.
Відповідно до положень ст. 67, 68 ЦК України опікун вчиняє правочини (дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, в тому числі – договори) від імені та в інтересах підопічного, крім:
a) укладання договір дарування та поруки від імені підопічного;
b) укладання будь-яких договорів (крім таких, де майно отримує у власність підопічний) від імені підопічного з собою (опікуном), своєю дружиною (чоловіком) та близькими родичами (батьки, діти, брати, сестри опікуна).
Також, додатково, існують законодавчі вимоги щодо надання обов’язкового дозволу органу опіки та піклування на здійснення опікуном правочинів від імені підопічного (наприклад: укладати договори, які потребують нотаріального посвідчення тощо).
Таким чином:
1. При оформленні опікунства майно підопічного не переходить опікуну, а твердження, що «при оформленні опікунства все майно опікуваної особи переходить опікуну» - не відповідає дійсності.
2. Опікун має обов’язок управляти та розпоряджатись майном підопічного виключно в інтересах підопічного, задля чого йому надано законом можливість (з урахуванням визначених обмежень та правил) здійснювати правочини від імені підопічного.