Отримати консультацію адвоката | Контакти
Відповідь:
Відповідно до положень чинного законодавства (книга шоста «Спадкове право» Цивільного кодексу України) заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, вимогою до форми якого (в тому числі) є обов’язків факт посвідчення цього розпорядження нотаріусом або спеціально визначеними законом особам, які наділені відповідними повноваженнями.
Процедура посвідчення заповіту включає в себе внесенні відомостей про нього в відповідний реєстр, а копія тексту лишається у нотаріуса (визначеної законом особи), яка його посвідчила.
Після смерті спадкодавця його спадкоємець (спадкоємці) мають подати до нотаріуса (державного, приватного в нотаріальному окрузі за місцем останньої реєстрації спадкодавця) в строк 6 місяців (з моменту смерті спадкодавця) заяву про прийняття спадщини. Таким чином нотаріусом заводиться спадкова справа і нотаріус, обов’язково перевіряє наявність в відповідному реєстрі відомостей про існуючий заповіт спадкодавця.
Якщо у спадкоємців не має заповіту (втрачений або будь-яка інша причина) нотаріус, який завів спадкову справу може витребувати відповідну копію заповіту у того нотаріуса, який його посвідчував.
Таким чином, відсутність заповіту (як фізичного аркуша, що зафіксував розпорядження спадкодавця) при наявності відомостей про нього у відповідному реєстрі (Спадковий реєстр) це проблема, яка має шляхи вирішення в процесі спадкування майна заповідача.