ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ON-LINE КОНСУЛЬТАЦІЙ
В цьому розділі ми регулярно публікуємо відповіді на найбільш типові запитання які надаються в рамках ON - LINE консультацій
Звертаємо вашу увагу, що у зв’язку із можливими змінами в законодавстві України зміст опублікованих відповідей може не відповідати новаціям (якщо відповідь опублікована до набрання новими законами чинності), а тому в деяких випадках - відповіді потребують додаткової перевірки.
Чи ділиться при розлученні і розподілі майна будинок, отриманий у спадок одним із подружжя під час шлюбу, який тривав на протязі 30 років?
Відповідь:
Майно (нерухоме), набуте одним з подружжя під час шлюбу, але в порядку спадкування, в незалежності від того, який термін часу тривав шлюб, – є особистою приватною власністю цієї особи (п. 2, ч. 1, ст. 57 Сімейного кодексу України).
Померла бабуся, залишила заповіт, в якому вказано, що квартиру в якій вона проживала,продати через 40 днів після смерті. А право на спадщину,тобто документи можна оформити тільки через 6 місяців. Як бути в цій ситуації?
Відповідь:
Згідно із законом, спадкоємцям необхідно в строк до 6 місяців (з моменту смерті спадкодавця) подати заяви про прийняття спадщини до нотаріуса (державного або приватного) за місцем останньої реєстрації спадкодавця (в цьому випадку – бабусі). Далі все стандартно. Нотаріус відкриває спадкову справу, з’ясовує інформацію про наявність заповіту, долучає заповіт до справи.
Що стосується положення заповіту, яке не може бути виконано (тобто продаж квартири впродовж 40 днів після смерті спадкодавця), таке положення може бути визнано в судовому порядку нікчемним (таким, що з самого початку не відповідає нормам закону). Дійсність заповіту в цілому залежить від позиції всіх спадкоємців (чи оспорюють вони його чи ні) і змісту конкретного формулювання положення відповідного заповіту про строк продажу квартири.
Чи можливо вступити у спадщину якщо загубився заповіт?
Відповідь:
Відповідно до положень чинного законодавства (книга шоста «Спадкове право» Цивільного кодексу України) заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, вимогою до форми якого (в тому числі) є обов’язків факт посвідчення цього розпорядження нотаріусом або спеціально визначеними законом особам, які наділені відповідними повноваженнями.
Процедура посвідчення заповіту включає в себе внесенні відомостей про нього в відповідний реєстр, а копія тексту лишається у нотаріуса (визначеної законом особи), яка його посвідчила.
Після смерті спадкодавця його спадкоємець (спадкоємці) мають подати до нотаріуса (державного, приватного в нотаріальному окрузі за місцем останньої реєстрації спадкодавця) в строк 6 місяців (з моменту смерті спадкодавця) заяву про прийняття спадщини. Таким чином нотаріусом заводиться спадкова справа і нотаріус, обов’язково перевіряє наявність в відповідному реєстрі відомостей про існуючий заповіт спадкодавця.
Якщо у спадкоємців не має заповіту (втрачений або будь-яка інша причина) нотаріус, який завів спадкову справу може витребувати відповідну копію заповіту у того нотаріуса, який його посвідчував.
Таким чином, відсутність заповіту (як фізичного аркуша, що зафіксував розпорядження спадкодавця) при наявності відомостей про нього у відповідному реєстрі (Спадковий реєстр) це проблема, яка має шляхи вирішення в процесі спадкування майна заповідача.
Чи можна щоб чоловік платив аліменти без розірвання шлюбу?
Відповідь:
Аліменти (відповідно до положень глави 15 Сімейного кодексу України) сплачуються одним із батьків, який проживає окремо від дитини, один із варіантів виконання його батьківського обов’язку – участь в утриманні дитини. Аліменти сплачуються добровільно (за усною домовленістю батьків, за укладеним батьками договором про сплату аліментів на дитину) або примусово в судовому порядку.
Обставина перебування батьків в шлюбі (або факт розірвання відповідного шлюбу) не має значення для розв’язання питання про стягнення аліментів. Важливими обставинами, для ініціювання процедури стягнення аліментів з одного із батьків, які перебувають в шлюбі, є наявність фактів ухилення одного з батьків від утримання дитини та його окремого проживання. Наявність вищевказаних фактів потребує відповідного підтвердження в разі стягнення аліментів в судовому порядку.
Таким чином, аліменти на дитину (дітей) можуть сплачуватись без розірвання шлюбу.