Якщо боржник під час здійснення виконавчого провадження подарував (договір дарування) своє майно, то договір дарування за позовом кредитора при встановленні певних обставин може бути визнаний судом недійсним (фіктивним)

Кредитор звернувся із позовом про визнання договору дарування нерухомості недійсним у зв’язку з його фіктивністю  (у зв’язку з тим, що сторони відповідного договору приховали справжню його мету – ухилитись від задоволення (за рахунок нерухомості) боргових вимог.  

Після відмови всіх трьох інстанцій ВСУ, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що справу необхідно переглядати знову судом І інстанції, при цьому ретельно дослідивши визначені обставину вчинення правочину (укладення договору дарування), зокрема:

- зговір сторін договору, які знаходяться в родинних відносинах, щодо укладення договору дарування без мети його виконання з метою ухилення дарувальника за рахунок своєї нерухомості задовольнити вимогу щодо стягнення боргу за рішенням суду;

- наявність факту введення в оману (до або в момент укладення договору) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників;

- невідповідність або відповідність внутрішньої волі сторін правочину зовнішньому його прояву;

- наявність або відсутність у всіх сторін правочину умислу (усвідомлення дій і їх наслідків) щодо укладення договору без мети його реального виконання.

Доказування вищевказаних обставин є достатньо складною справою. Справа не є закінченою, але сам факт існування відповідних висновків вищої судової інстанції та її роз’яснення щодо обставин справи надають впевненості щодо високої вірогідності прийняття нестандартного та цікавого з точки зору судової практики рішення по суті справи.