Відповідно до загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду існує презумпція завдавача шкоди, згідно якої не позивач доводить вину відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини

Фабула судового акту:  Задовольняючи позовні вимоги громадянина – власника автомобіля «Кіа-Церато», суд першої інстанції виходив з того, що балансоутримувачем зелених насаджень є ТОВ «Ужагромікс» (відповідач), який мав належним чином здійснювати контроль над станом зелених насаджень та у разі необхідності скласти акт на зрізання і передати його до виконавчого органу міської ради для вирішення питання про зрізку дерева. Бездіяльність відповідача призвела до таких наслідків, як падіння 01 липня 2014 року гілки дерева на автомобіль позивача, у результаті чого йому заподіяна шкода.

Всього стягнуто з відповідача на користь позивача завдану матеріальну шкоду у розмірі 47 204 грн 92 коп. та завдану моральну шкоду у сумі 2 000 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Але вказане рішення суду першої інстанції апеляційний суд скасував, у позові відмовив, ї  констатував, що суд першої інстанції припустився припущень про те, що зафіксований 30 червня 2014 року вітер не міг бути безпосередньою причиною падіння гілки дерева 01 липня 2014 року у другій половині дня, тобто відсутня доведеність усіх елементів складу цивільного правопорушення, що виключає  цивільно-правову відповідальність відповідача.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції не погодився ВССУ, він залишив без змін рішення міськрайонного суду, поклавши в основу свого рішення наступні приписи законодавства та судження, що носять, скоріше, теоретичний характер і стосуються загальних ознак винної поведінки та її доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто відповідно до презумпції завдавача шкоди не позивач доводить вину відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув та неправильно застосував норму права, яка перерозподіляє тягар доказування у цій категорії справ та зазначених правовідносинах.

Між тим відповідно до Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, відповідальним за зелені насадження в місті є балансоутримувач вказаних об'єктів благоустрою, який зобов'язаний здійснювати інвентаризацію та паспортизацію зелених насаджень. Також балансоутримувач зобов'язаний двічі на рік (навесні та восени) проводити загальний огляд усіх зелених насаджень.

Отже в цій справі відповідачеві не вдалось довести відсутність своє вини у спричиненні шкоди відповідачеві.